Хиткі стандарти незламного вето.
За мить спопелить мою Ра ракету.
Рев вітру і вихор, кров артеріальна,
Буран вибив скло і потрапив у спальню.
Цей дім – не мій дім, і ці сни не мої.
Кімната в кімнаті, лялькові бої.
Все рідне – чуже, дивний статус баласту.
Розповзлися рамки культурного пласту.
Я – інопланетна істота-літота,
Мій мозок потрапив в свинцеву гарроту.
Бар’єр ар’єргард моїх тамплієрів
Не зможе розбити до сходу Венери.
Не сховок – печера. Нема ізоляції.
Логіка думки – пуста аберація.
Розрив ланцюгів, з пірамід Чічен-Іца
Падіння по ступенях нижче і нижче.
Кому сповідатись? Кислоти сірчані
Стікають по клапанах серця крізь рани.
Мовчання – це золото, платина – думки,
Кричати я хочу від вигуку «Струнко!»
Ця клітка – це сито, де ґрати зі ртуті.
Який, розкажи, мене вжалює трутень?
Монархію в себе в душі не повалиш.
Богема – ілюзія, відчай – товариш.
23.01.2013
