Безглуздо мати телефон, коли ніхто тобі не дзвонить,
Не запита: "Як день минув? Тебе ніхто не ображав?"
Безглуздо мати номери, коли хтось тільки стіни зводить.
Години йшли і я чекала, а поряд телефон лежав.
І не замінить синій дим дзвінка, що миттю заспокоїть,
і раптом день світлішим зробить, словами ніжно обійме.
А поряд той лиш, хто завжди болюче робить.
Усмішкою очей засліпить, лещатами душу вийме.
Як жаль, ти надто рідко уві сні приходиш.
І пригорнув так холодно чи тепло, так, наче і не сумував.
Перед собою знову бачу рівні вниз чи вгору зміни, сходи.
Я непрохано тебе вибачала, а ти душу свою шліфував.
