Хтось ниті вен витягає з-під шкіри,
Скрутити в пружини дуени їх хочуть.
Твій внутрішній голос стає командиром,
Кричи-не кричи, ти лише безтолоччя.
Хтось є живий, хтось торкнеться до шкіри,
Буде з тобою в примарнім сьогодні,
Хтось залатає роз'ятрені діри,
Завтра ти знову станеш самотнім.
Спробуй згадати, з чого почалося -
Руки в волоссі, заплющені очі,
Сонні істоти, і знову волосся,
Звір втихомирений в покривах ночі.
Краще забути, що каже цей погляд,
Спеки емоцій - цього ми хотіли!
Раптом згадаєш, як кинув хтось поряд:
Щоб палахкотіло - тіло до тіла
11 листопада 2013
