якийсь далекий бог кетцалькоатль
пернатий змій
розвіює із неба
попіл
і хтось під хмарами коли почне світати
рядок пустий
кричатиме уголос
доки
не схрипне скам’яніло дивно голо
і звуки-брили
не покотяться
додолу
щоб розпластатися комусь на плечах
і до речі
ти пам’ятаєш ніч і вечір
коли вперше
твої слова котились з кручі недоречно
всі ті хто дуже марно
прагне
марев
дивися ця розніжена богема
так любить трохи болю
серед
крісел
проводити розмови про дилеми
і часопростір
а інакше
хронотопи
защемить знову хворий нерв
у правім боці
ну хоч не поряд
з серцем
хоч не поряд
20 грудня 2013
