Сайт поезії, вірші, поздоровлення у віршах :: Т. Василько: Це так жорстоко бути чесним… - ВІРШ |
UA | FR | RU Рожевий сайт сучасної поезії |
|
Додавати коментарі можуть тільки зареєстровані користувачі..
КОМЕНТАРІ НАУМ, 18.10.2016 - 16:39
ПРАВДА І ВОЛЯНавколо бачим безліч ворогів. Та власних вад не помічаєм. Ми з ними миримось, живем І долю щиро проклинаєм. Убогість наша не в чужих, Вони завжди про себе дбали…. Як нам позбутись рідних ворогів – Вовки, мов вівці, поміж нас блукають. Під маскою благих надій, З відвагою на право всіх судити – У владі раптом виявляються не ті : Хабарники, злочинці і бандити А ми оспівуємо затишні гаї. Природу рідну ї минуле – Які хоробрі ми колись….. Про зрадників своїх забули. Найперше серце бережім, Щоб помисли всі наші були щирі. І не хвалімо «рідних меценатів - глитаїв» Коли вони грабують понад міру!, Як вперто ми шукаємо царів, Князів, гетьманів з булавою… Це все минуло, все було, І все одно нема спокою. Чому до нині темні ми.? Лобами б'ємось об пороги, А розуму бракує нам – Пізнати, що є Цар від Бога. Бо самозванці в ризах не навчать. Вони про власні інтереси мріють. Кропилом і кадилом, мов ремісники, Всіх оббирають, від колиски до могили! Про волю мріємо вже сотні літ, Раби гріха, розбрату, неспокою. Звернімо погляд дійсно на святе, Де зверхності нема і всі в любові. Чи Божий Син прийшов лише до нас, Життя віддав «за рідну Україну»? По цілім світі темрява гнітить, Та світло правди не загине! Т. Василько відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Тримаюся: Скільки можу, жили тягну,щоб з душі тягар ізліг. |
|
|