Тебе з самого ранку збудить телефон,
Ти слухавку піднімеш напівсонно,
Почуєш ти «Алло! Привіт, підйом!»
І посмішка враз виникне так томно.
Почути голос цей, який ти чув учора,
Який не розраховував почути знову вочевидь,
Але не жаль ні сну, ні тої насолоди,
Бо те, що зараз краще – ти у когось на меті.
На думці, в голові і, може, навіть в серці,
У того, тої, що сьогодні лиш у тебе в голові
І щось щемить в душі, доказує «вона не мертва»
Доказує, що не загублений той романтизм.
У відповідь подумаєш «Я радий тебе чути,
Як добре, що сьогодні мені дзвониш ти».
А з вуст своїх почуєш «Вибач, цьому вже не бути.
Я йду сьогодні до своєї бувшої мети…».