Те відчуття, коли весь світ хороший,
І хочеться побачить її очі,
Ти розумієш, що відбудеться це скоро,
Й чекаєш ти на це із присмаком покори.
Пересихає в горлі й тріскаються губи,
Очікуюючи зустрічі тулубів,
Та зовсім не пустих, а навпаки,
Переливається душа через боки.
Не хочеться ні спати, ні дрімати,
Очікування втому кортить так відчувати,
І ще, і ще, і аж до втрати пульсу,
Головне, аби без болісних конвульсій.
Вже скоро, скоро, чуєте цей запах?
Тримає мене щастя в своїх лапах,
Й навіть не збирається пускати,
Не дасть воно мені перегорати.
Ба навпаки, я буду більше ще горіти,
Аж поки не почне на небі вечоріти.
Щоб потім в темряву разом не провалитись,
Потрібно трішечки обом нам підкоритись.
Забути про думки і всі стереотипи,
А краще ясним полум'ям обом горіти,
Так пристрасно і палко, до нестями,
Щоб зайнялись ліси палкими почуттями.
Потрібна іскорка, знайдемо ми її?
Чи там загубимо, подалі, у гіллі?
Роздмухати нам треба те вогнище мале,
Було б воно все так, але. . .
ID:
488859
Рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата надходження: 29.03.2014 01:17:12
© дата внесення змiн: 29.03.2014 01:17:12
автор: just_viva
Вкажіть причину вашої скарги
|
