На околиці давнього міста Гелон на березі Пантікапу жив колись вродливий скіф Кузьма. Жив він у достатку, але очі мав сумні - не стрічалася йому та, котра могла звеселити ті очі. Якось весною на Пантікапі (тепер — річка Ворскла) з 'явилися грецькі торгові галери. Греки радісно вітали Кузьму коротким словом «Куз». Поруч із власником галери стояла його дочка, красуня Ема. Вона й полонила серце Кузьми. Старий грек задумливо сказав: «Тепер Куз -Емин». Так народилася нова сім'я, а з нею й поселення Куземин.
(Із легенди про Куземин)
Іржали над річкою коні,
Човни розтинали пітьму.
Грекині маленькі долоні
Навік полонили Кузьму.
Скінчилися дні парубочі.
Весілля - чи казка, чи міф?..
Дружини оливкові очі
Тебе мов осяяли, скіф.
Приспів:
О, чари подружніх взаємин!
Ти вже не один, Куз, ти - Емин.
Віки пропливали-пливлй...
Куземин - село нарекли.
Не знали закохані зради,
Жили серед тихих долин.
Дівчисько струнке із Еллади
Й Гелона замріяний син.
Любові святої богема...
І досі повірить боюсь –
Звучить понад Ворсклою - Ема!
І трепету сповнене - Ку-у-уз!