Час – це міль історії.
Нищить світ, впокорює.
Правдо-
кривдо-
точиця.
Знати твердо ж хочеться,
Що ми скіфи-орії.
Березневі крокуси
Зорями обернуться.
Ось вам і речдокази
З виру-світожерлиці
В мега-
етно-
фокусі!
Кров’ю рід підмочено
Хамами й програмами.
Спалено й поламано…
Правда –
кофта мамина –
Міллю-часом сточена.
Час –
це біль історії.
Добре й зле впокорює.
Орій, що заорює.
Час –
це правдоточиця,
Повторити хочеться.
А моя історія
З іграми та ігами
Про
пра-
пра-
праорія
З далі неозорої
Є моя релігія.
Обійду-оббігаю
Древньовітчу Скіфію,
Що в Причорноморії.
То моя релігія.
То моя історія.
Буде снами віщими
Ніч мені заквітчана,
Що за часомежами.
Сон про старовітчину
Принесе полегшення.
