Життя проходить, нас людей, не оминає.
Роки біжать, тікають, пулею летять від нас.
Ти постарайся не втрачати ні хвилини,
Щоб провести їх поруч рідних нам людей,
Не між пустих і зовсім неважливих мас.
Нам треба памятати, що батьки старіють.
Що кожен день все більше в них морщинок.
Їх руки нам не брешуть, та й не молодіють.
А очі, повні світла, кожен день тускніють.
Не забуваймо, що час ріже нас гостріше ніж клинок.
Кажіть частіше, як їх любите, цілуйте їх частіше.
Не зліться, нам батьки бажають лиш добра.
Провідуйте, звоніть, пишіть листи - це найсвятіше.
Вони нас згадують у день 100 раз і це найменше.
Ні що, повір, не робиться дарма.
Ми їм завдячуєм життя - це не пусті слова.
За них віддати, не вагаючись, його я можу.
Бо поруч них я відчуваю спокій, рай.
Батьки не покидають нас в тяжку хвилину.
За все їм дякую, хай буде милостивим час для нас.
За ніжність у словах, за мужність в вчинках.
За віру, що з колін не раз вже підіймала нас.
З́а поцілунки в лоба, що від них у мене прокидалось друге дихання.́