Десь між весною і літом – тиша,
сплять музи на крилах вітрів…
Про кохання давно не пишеться,
надто багато випало злив…
Про кохання мовчать світанки,
мовчать ріки, озера, моря…
Наповнюються жалем склянки
і щоразу я п’ю їх до дна…
Десь затаїлись слова і фрази,
сховалася ніжність і щирість…
Я не забував тебе ні разу,
та скажіть мені на милість,
чому про кохання не пишеться?
Яким би воно не було, чому…?
Душа снами вже не тішиться,
там лиш про смерті і гірку війну…
І тут десь між весною і літом,
топлю себе в словах між римами,
а музи сплять мої спокійно…
Про кохання не пишеться силою…
А найдивніше те, що тепер всі твої вірші у моїй голові звучать саме твоїм голосом, з твоєю інтонацією. Тому пронизують ще сильніше.
І таки знайома тема)
Юра... відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Спасибі, дуже приємно справді...Дякую Величезне....))