І. Перша осінь
Новонароджений хлопчина,
У світ прийшов цей восени.
Батьки життя йому дарили,
А сенс його, мав сам найти.
Доволі був звичайним хлопчик
Сміявся, плакав, верещав.
Раділи рідні тому щастю
Та долі все ж ніхто не знав.
Що буде з ним, і що побачить
Як жити буде? Де, і з ким?
Чи кимось Бог його призначить
Щоб суть тверда була. Не дим.
ІІ. Ранній прояв характеру
Хоч був ще зовсім немовля,
Та показав себе як міг.
У сутності своїй – дитя,
І все ж стандарти переміг.
Не в тому річ, що невсидючий
І не вважайте, що пустун
Але характер мав пекучий
І нездоланний, чистий дух.
Наперекір усе робив,
Хоча чимало ще й не знав
За вчинки ті, малий платив
І те – одразу завбачав.
Та не було йому гріха,
Бо ж діти – ангели святі
Їм пробачають небеса,
Поки думки не в темноті.
Батьки любов’ю наділили
Добро, турботу, розуміння
Заклали у його свідомість
І розвивали як насіння.
ІІІ. «Сестринський» внесок в розвиток особистості
Не було рідних: брата і сестри
Казали всі, що буде егоїстом
Але двою́рідна сестричка із Москви,
Могла б перетворити в альтруїста.
Хоч старшою була не набагато,
Усе ж свідомість мала повнолітню
Різноманітні речі вчила вона брата
Не бу́ло днів в дітей одноманітних.
І згодом, хлопчик став робити шкоду,
Не так щоб дуже, по дитячому творив
Та за шкідливість вчинків тих, свободу,
З достоїнством і чесністю цінив.
Тоді ж сестра і спокою не мала,
Як покарання бачила для нього
Паскудство особисто витворяла
Для того, щоб підставити малого.
Помітили ж підступну ту хитрюгу
І зрозуміти дали: «Так не гарно.
Тебе душею, і всім серцем любить
А помисли твої, як у Гекати».
Задумалась пізніше над словами
Погрішність хиби оцінила цілковито,
Не захотіла так робити далі
Негоже із ріднею так чинити.
IV. Навчання. Покарання чи захоплення?
Минули жарти, ігри, пустування
Трохи підріс, складемо індивід.
Прийшов момент, іти в навчання
І зрозуміти непізна́нний світ.
Та є момент, який не уточнив я
Постала складність, як добрались до письма
Як тільки ручку, дали у правицю
Дав чітко зрозуміти, що шульга.
Довгенько з цим боролась його мама
По пальцях била, щоб у лівій не тримав
Сльози в очах, хотіли знать причину
«За що? Все ж правильно писав» .
Із кожним днем, все більше тренувався
Писати правою, щоб було все відмінно
Зробити так, як треба, намагався
І не дарма. Писати перевчився.
Завдання нове стало перед ним
«Табличка множення. На вісім, і на дев’ять»
До класу першого, лишався цілий рік
А вже читав поезію, поеми.
Коли ж настав, осінній день у школі,
Що першим був, тому,зовсім чужий
Приніс в життя дітей таку обнову,
Яка карбується у кожному житті.
Хлопчина, швидко звик до того всього
Із радістю ходив, і кожен день
Раненько прокидався без відмовок,
Спішив до них: уроків, і дітей .
Так розвивався більше з кожним роком,
Хотів багато знати, може й все.
Навчання просто стало його хобі
І лиш утіху радісну несе.
Оті всі дні, не були марні
Листи похвальні заробляв
Батькам дарив свої старання
Від них подяку завжди мав.
З відзнакою закінчив рідну школу,
Гордились ним і рідні, й вчителі
В життя доросле, виклали дорогу
А далі самостійно треба йти.
Що хочеш по життю, рішити треба
Зробив той вибір, далі процвітай
Бери знання, акумулюй їх в себе
Та він є твій, і це не забувай.
V. Як не помилитися ?
Розглянувши багато варіантів
Куди іти, ким бути по життю ?
Свій погляд зосередив на фінансах
І так обрав професію свою.
Потім, знайшов навчальний заклад,
Предмети вчив, і поступив
Старань потрібно тут не мало,
Всього себе він присвятив.
Значними зміни були у житті,
Змінив знайомих, місце проживання
Хоч складно було, важко на душі
Болючими були усі зітхання.
Всього себе, науці приділяв
Ночами й днями, вчив, писав ті пари
Упевнено і твердо завжди знав,
Нічого не отримується даром.
Себе, щоб розвивати на всяк бік,
Займатися почав серйозно спортом
В той час ніхто йому не допоміг
Сміялись лиш, вважали ілюзорним.
Та всім довів, собі ж у першу чергу
Що не пустий, і має ціль в житті
У поглядах своїх цілком відвертий
Не здасть позиції в досягненні мети.
VI. Підтвердження очікувань
Пройшло три роки, хлопець розвивався
Фізично ріс, духовно повсякчас .
В досягненнях своїх не зазнавався,
Хоч їх було не одиниці раз.
В період цей, і досвіду набрався,
Щодо кохання, друзів «назавжди»
Багато в ко́му, геть розчарувався
Тому життєвий шлях, один рішив пройти.
Та все ж, побачив друзів, що не зрадять
Розкрив кохання, що було в тіні́.
І стало ясно, що чужим старався
Відкрити душу, щастя віднайти.
В останній день, що разом святкували
Помітив тих, що добрими були
Він вдячний їм, вони його признали
І знає: «Не залишать у біді».
І тут батьки, пишалися студентом
Їх не підвів, завдячує життям!
Так з кожним цінним, трепетним моментом
Обличчя втомлене, їм змочує сльоза.
Хлопчина ж той, у день відомий
Сказати хоче ці слова:
«Я вдячний за щасливу долю!
Вам вдячний, рідні, за життя!»
ID:
502354
Рубрика: Поезія, Поема
дата надходження: 31.05.2014 13:47:57
© дата внесення змiн: 31.05.2014 14:08:06
автор: Юрій Бондар
Вкажіть причину вашої скарги
|
