Побудь зі мною. Спраглу тишу
Твоя присутність розрива...
Слова лиш в спогадах залишу.
Твоїм я іменем жива,
Одною думкою - ти поруч...
Струна у серці забринить,
Відтворить очі, губи, голос,
Торкнеться сяєвом на мить,
Теплом незнаним збудить душу,
І хвилі повінню заллють...
Ти тільки - будь. Ти не порушуй
Той дивограй, з якого п'ю...
************************
Ты просто будь. Мне слов не надо.
Твоим присутствием живА.
Одним предчувствием : ты - рядом,
Души касаешься едва
Тем полу-вздохом, полу-взглядом,
Биеньем жилки на виске,
И настроений перепадом,
И кожей гладкой на руке...
От осознанья, умиленья,
Огонь затеплится в груди...
Ты просто - будь. Моею тенью.
И никуда не уходи.
Єдине що мене піднапружило - гладкая кожа на руке... Я аж злякалася за Вас, Лівобережненька, бо вже не знала що й думати . Написано КЛАСНО, особливо МОВОЮ - ПЕРЛ!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!
Ірина Лівобережна відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00