А хтось бажає пеститись на сонці,
А хтось бажає першою у парі йти...
А я, завжди, - із головою в ополонці...
Я не люблю когось " на повідку " вести.
А я люблю ховатися в тіні мужчини...
Там... за стіною мужності і сили.
Для мене жінка - сплетена з лозини...
А їх - неначе гравієм покрили.
А ми - малюємо сердечка на шпалерах...
Сімейне вогнище ми берегти охочі.
Коли ми сидимо в своїх " печерах",
Вони ідуть за спокоєм на зустріч ночі.
Минає час, та світ незмінний в цілому.
Не розірвати замкнутого кола.
В вечірньому саду, стемнілому,
На квіткаря чекає матіола.
22.06.14.
Я по жизни, как по тонкому льду,
В неизвестность шагаю тревожно.
Иногда плыву, иногда бреду,
Отдохну, если это возможно.
Шаг неверный — впереди полынья
И в омут головой, и в омут головой.
Глубина безмерна не только для меня,
Ну что там под водой?
Богданочка відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Прекрасно, що у нас з Вами знайшлося щось спільне! А що там під водою?... Складне запитання... Може, життя дасть відповіді... Дякую Вам...