Про що йшла мова в ніч побачення з власною душею?
Чи ти винив когось у власних негараздах?
Чи жалкував, що колись необачно пройшов повз лілею,
А жабуринням втішавсь, і все шукав себе в мандрах.
Чи може губи до крові все кусав і кусав,
Думав у крові є ліки від болючої пам"яті?
І кричав ті слова, що в свій час не сказав,
І чорнів, і бруднивсь на можливостей згарищі?
Може збиравсь малювати портрети майбутнього?
Та хіба намалюєш пензлем помилками оскубаним?
Від власної тіні втікав навпроти вітру попутнього,
Хіба думав, що станеш для себе загубленим...