Дивлюся в стелю, мов на небо,
Може птах там пролетить...
Дивлюся я й на тебе,
У очах сльоза бринить.
Тяжко інколи бува, та...
Та то ж нічого, все ж мина!
Колись не буде стелі,
А будуть лиш яснії зірки.
Не буде вже тих сліз криштальних,
Будуть лиш щасливі дні.
Господи молюсь до тебе:
Не залишай мене на глибині,
Випусти як птаха в небо!
Хочу рахувати я зірки,
Милуватися на місяць,
Проживати з розумом ті дні,
Що від народження дані мені!