На сцену він виходив сотні раз
Театр був його життям
Запам'ятати міг не мало фраз
Чи задоволений він був буттям?
Закритим був, і друзів мав він мало
Непросто було заставить себе жить
І його сонце за обрій вже сідало
Та жив цим днем, він жив лиш у цю мить
Коли у образі до глядача виходив
То завмирало серце у всіх в залі
Усіх хто був в оваціях підводив
Так, він був тоді на п'єдисталі
Життя йшло, він пропадав в рутині
Здавалось завжди буде так
Та не вгадав він, у визначеній днині
Повинен був відчути смерті смак
Звичайна роль, нічого надскладного
Герой вмирає у кінці
Одного дня у році, вихідного
Його вбивають ці поганці
І кульмінація вже близько
І знов на сцені Мельпомени фаворит
Та як підступно, як це низько
Відбувся постріл, це був не реквізит
Помер актор та слава залишилась
Він житиме у глядачів в серцях
Могила тільки зеленню покрилась
Та й тільки вітер розвіяв його прах