Йшов тихим кроком до мети
Давно омріяної слави.
Спливали втілені роки –
Та не звучали вже фанфари.
Все ж тихим кроком, як й тоді
Знов йшов до заданої цілі,
Співали янголи в душі,
Злітали ввись блакитні мрії.
Забуті, славні імена.
Є і його… Але для чого?
Тут, наверху, голубизна,
Життя шматочок над людського.
Вдивляючись у глибину
Морського дна, стрибнувши в хвилі,
Ще встиг подумати: чому
Ці хвилі чорні, а не сині?
