Пам'ятаю як у дитинстві малими
Гралися з тобою завжди ми.
Пам'ятаю ти був для нас чарівник,
Бо таким завжди бути ти звик.
Згадую весь час я ті дні золоті,
Коли з мамою були ви молоді.
Ти нас просто так любив над усе,
Бо для тебе ми у житті головне.
Тату мій, в тебе погляд сумний,
На обличчі твоїм журба,
Ти не хвилюйся, мій рідний тату,
Я же поруч, я - донька твоя.
Зустрінеш ти нас в обіймах своїх,
Запахне рідним батькі́вський поріг,
З тобою добре і затишно буть, таточку мій...
Вже сивина є на скронях твоїх
І той час дитинства так швидко пробіг.
А як повертавсь - ніс в собі дивину
В батьківських очах чисту справжню сльозу.
Виросли уже твої доні рідні́,
Благосло́ви́ш нас ти з любов'ю в житті
І роки у вирій птах понесе,
Своїх онуків любиш ти понад усе.