Помаранчеве небо томним променем ллється.
Заграє підвечір’я сонця ніжним вогнем.
В помаранчевім світлі вітер гладить волосся.
Манить з ніччю ділитись майже страченим днем.
Помаранчеве небо щосекунди втікає...
Сонця м’яч закотився і без пафосу зник.
Ще хвилину на хвилях ніжним золотом грає,
Переливами манить – грає з вітром на них.