Вбиває час натхнення мрії,
Усе іде у забуття.
Лише лелеки чорно – білі
Летять у вирії життя.
І сонце світить та не гріє –
Пускає промені свої.
І дощ іде та не зуміє –
Водою змити ясні дні.
Чекаючи мовчать берези,
І верби плачуть над водою
Лиш пісня солов`їна ллється,
У вись безумною рікою.
І вітер тихо колихає
Дерева всі, і без упину –
Говорить мовою німою
Дуб думу свою ту невпинну.
На трав`янім коврі зеленім,
Цвітуть волошки синьоокі.
І важко возз`єднатись хочуть
На річці береги широкі.
І плаче в тишині – Надія,
Й іде задумливо – Любов,
А заспокоює всіх – Мрія,
Обійме Віра без розмов.
Віра, Надія, Любов...
