Я помилилась в тобі.Це не страшно.
З тих помилок драбина до небес.
Тільки б не впасти.Схопитися вчасно
За ту мотузку,що з самих чудес.
А це буває.І не раз ще буде.
Я ж проживаю вперше...Та хіба?..
Колись цей біль душа моя забуде,
І серденько покине вмить журба.
Це так потрібно-перейти міст болі,
І не звалитися в оцю ріку.
Де сльози лиш самі у твоїй долі.
Та я ще квітку щастячка зірву!..
А зараз?..Це потрібно.Так.Так треба,
Щоби душа знов перейшла той міст,
Де біль самий.У цьому є потреба.
З колін піднятись на увесь свій зріст.
І вмить злетіти до самого неба,
Відчути,що зростали крила знов.
Це мабуть у житті для щастя треба
Відчути біль,щоб виросла любов.