- "До побачення!" Я йду, у забуття, у нічну зливу, яка без жалю ллє з неба. Таке відчуття, ніби була в гостях і тільки зараз повертаюсь після затяжних, нудних, замучених частувань. Байдуже, що на дворі злива, а я без парасолі, це зовсім не суттєво, принаймні тепер. У мене була нагода зрозуміти усе, що намагались донести, дещо я спеціально упускала, а щось зрештою таки достукалось до моєї підсвідомості - це мізер за чиїмись мірками, а мені і цього поки вистачить.
Тільки люди, людинка, яку я встигла пізнати по глибше теж ввійшла у моє серце, саме з нього...їй буде найважче піти..(якщо ви розумієте про що це я)............найголовніше це прийняти її, правду, суть...
(навіть не розуміючи її, хоча цього разу, таке задоволення, відчуття чогось нового, незнаного........)
