В наш час, доброта це дивно,
наче психічне захворювання.
В наш час, бути собою огидно,
немає сил на відстоювання.
Ми давно стали однотонними,
стандарти для почуттів і життя.
Ми всі стали пустими, злобними,
і цінності наші, далеко не сім’я.
Ми перестали мріяти, чекати,
біжимо, але не рушаємо з місця.
Нам не потрібна любов - обманниця,
ми ніколи не вміли душею прощати.
Для світу ми завжди дивні, хворі,
наче прокажені, нас цураються.
Ми не підкоряємося системі, долі,
ми в світі ліки, коли очі нам відкриваються.
