У небі сонце яскраво мріє.
На землю вітер щосили віє,
сонячні мрії збагачує киснем.
Сухе повітря так сильно тисне
на квіти, змучені жарою.
Їх ніч поллє пізніш росою,
небесними сльозами,
ховаючи в туман.
Накриті синьою вуаллю,
не вірячи в обман
квіти будуть спочивати,
їх місяць буде колихати.
А зіроньки покривалом їх накриють,
зігріті квіти вмить так і заніміють.
Знову сонце світить ніжно,
знову вітер, що дує вічно.
День у день зростають квіти,
прекрасні й милі на цьому світі...
