Не знаю, що сталось зі мною
що сумом втомлена душа
що спокій мій забирає
казка давня одна
Прохолода і тьма наступає
І Рейн спокійно тече
Останній промінь ховає
Гірської вершини плече
Там дівчина пісню співає
Сидить на вершині крутій
І плаття на на ній золотеє
І гребінь в руці золотий
Вона коси золоті завиває
То розчісує гребенем їх
Пісня чарівна лунає
Заманює люблячих всіх
Сповнений сумом великим
Весляр у своїм човні
Дивиться вгору далеко
І не бачить скелі на дні
Я знаю, у казці безодня
Зімкнеться над хлопцем отим
Зробила це все Лорелея
Співом своїм чарівним
