Дівчинко, дівчинко, біла з лиця
Знову ходиш колами, шукаєш спасіння
Тобі пробачають провини
Твій знак – брехня на вустах та гордість безмірна
Дівчинко, змилуйся, минають роки
А ти так і не зрушила за межі чарівного кола
Вимолюєш спокій постійно
Хоча миру – ні крихти в собі
Надміру спесива
Войовнича до болю у скронях
Залиши цей нікчемний гнів
Не ліпша твоя сторона
Неначе змія, що вхопила себе за хвіст
Ти будеш боятись змісту насправді отруйних слів
Як зважують цінний крок, так і зі словом, ти вже повір
Дівчинко, дівчинко
Глухо звучить струна імені твого
Нам залишилось так небагато
Вічність років – без угаву приємне свято
Тішитись маєм чим?
То, принаймні, до світу озвись
28(10)2014
