Там, за межею, за тією,
що переступає поріг
внутрішньої чутливості,
в середині сутності
б’ється гаряче серце:
Тук-тук, - гомоном в зиму,
в оту невидиму заметіль,
що кружляє навколо
та викликає потяг до тепла.
А ти розсипаєш іронічний сміх,
сиплеш ним перед іншими,
мов карамельками духмяними
і він осідло зазирає в душу
та лупцює спину зіщулену
бравадними словами.
Ціпенію, роками придавлена,
життям не раз насаджена на палю
та волею провидіння
знята з розп’яття гріховного,
з материнської утроби успадкованого,
щоб нову ношу хрестову
покласти на плечі тремтячі,
приспані жіночі сподівання,
котрі їжак сколюють свідомість,
розпалюючи собою тіло,
бо ж кожна жінка, зрештою,
прагне одного - бути
єдиною і неповторною,
пізнавши звичайного,
чисто жіночого щастя.
13.12.14
