Продовження до вірша Л. Костенко "Перекинута шпаківня"
Слова Л.Костенко:
Плаче шпак уранці після зливи,
Де шумлять на греблі явори,
Що шпаківню вітер чорногривий
Перекинув денцем догори.
Борсаються бідні шпаченята,
Як його зарадити біді?
Кліпають із пітьми оченятами:
— Випадемо, татку, що тоді?
Ще якби їм день чи півторадні,
Ще якби їм днів хоча б із п'ять!
Бо вони ще ж зовсім безпорадні, —
Падаючи, ще не полетять.
Як же, хлопці, хатку ви прибили,
Що її порушили вітри?!
Плаче шпак уранці після зливи,
Де шумлять на греблі явори...
(моє продовження)
Вранці друзі Петрик і Миколка
Підійшли провідати пташок.
«Подивись!» − враз вигукнув Миколка.
Петрик зблід, а друг його замовк.
Враз вони поставили драбину,
У руці застукав молоток…
Вчасно юні друзі підоспіли,
Удалось їм врятувать пташок.
Пораділи птахи мама й тато –
Не страшні хатинці вже вітри.
І зростають милі шпаченята
Де шумлять на греблі явори.