Ти усміх сонця в ранішній порі,
Ти запах квітки, що розцвітає весною,
І щасливий блиск очей у вечірній зорі,
І ніжність, яку назвав я долею!
Ти дотик променя до зеленої травинки,
Що її пробуджує з нічної самоти,
І ніжний блиск прозорої росинки,
Яка дарує безмежну радість теплоти!
Місячне сяйво, що дарує мені згадку,
Про той прекрасний спів солов’їний,
Ти яблуневий цвіт, що з’являється в садку,
Коли нагадає про тебе вітер легенький…
Твій тихий подих мені не забути ніколи,
Хоч куди б нас не розкидала доля,
Ми будемо разом, що б нам не казали,
Ти найкраща у світі, і на те воля Божа!