Стала знову на розпутті,
Ненька Україна.
Треба вибрать куди йти,
Настала година.
Та мабуть вона сліпа,
Не бачить дороги,
Стоїть, топчеться на місці
І молиться Богу.
Чи до німця їй іти,
А може до руса?
Треба ж вигоду знайти,
Шлях обрати мусить.
Бачте: стали всі панами,
Файно панували,
Що майно ми разом з вами,
Майже все продали.
Одні кажуть: «Йдем до німця!
В борг він обіцяє!»
Інші розправляють крильця,
До русина: «Він же, газ качає!»
Вже забули, як Росія,
Варить діток, нас навчила.
Чому знову, вас питаю,
Вона стала мила?
Та і німців, крий забути знову.
Пам’ятайте історичні речі,
Як вони немов ті дрова,
Нас кидали в печі.
Дочекались, стали суверенні.
Маєм щастя вже обрати,
Перед ким нам саме,
На коліна стати.
Гей, ви! Верховниє хлопи.
Лінуєтесь працювати,
Претесь до Європи.
Я б вам хлопи,
Ось таке би радив:
Ви на місці то не топа,
Йдіть, ви на край поля,
Там стоїть висока
Та струнка тополя.
І на ній гілля
Є для вас багато.
Ви зберіться усі разом
Та повісьтесь, браття,
Бо ви всі убогі,
Українським духом.
Помоліться Богу
І… земля вам пухом.
Листопад 2013
