Плач дитячого серця…
Жила Україна в силі та добрі,
Діти мирно гралися в нашому дворі.
Цвіт на вишні й яблуні ніжно розцвіта,
Соловей наспівував пісню у гілках…
Раптом злива рясная
Вкрила всю траву…
У дворі вже старшії
Говорять про війну.
Кажуть тато й мама:
''Не час воювать,
Всі брати-слов'яни ми,
Є одна ми рать!''
Та не зупиняється вражая орда-
Сунить і бомбить наші города!
І в країні любій, рідній і земній
Люди стали злими і сумні.
В кожнім домі смуток, горе та біда.
Тата з дому рідного забрала війна.
Хлопці молодії, друзі та брати
Одягнули форму,зброю узяли…
Молимось ми з мамою:
''Боже збережи!...
Бережи, Ти Боженько
Землю нашу рідную,
Деревце маленькеє
І звірятко біднеє.
Збережи Ти воїна
В окопі тім сирім,
В цій несправедливій,
Клятій цій війні!''
Жде солдата вдома
Син, дочка, дружина, мама і сестра.
Жде його додому вся його рідня!
На подвір'ї Шарик тихо скавучить,
Згадує у пам'яті тиху мирну мить…
Ручки я складаю, до Бога простягну
І тихенько, лагідно, щиро попрошу:
'' Боженько, Ти сильний, Боже поможи!
Всіх солдатів-воїнів додому поверни!
Ангелів Хранителів кожному Ти дай!
Кулі і снаряди від них Ти відвертай!
Країну Ти від ворога нашу захисти!
Пошли нам МИРУ й СПОКОЮ
СЬОГОДНІ й НАЗАВЖДИ!
Щоб сонечко всміхалося,
Співали знов пташки,
На гойдалці каталися
Знову дітлахи!''
Прошу тебе я ВОЇНЕ:
''За Неньку Ти борись!''
І дуже сильно прошу:
''ЖИВИМ ТИ ЗАЛИШИСЬ!”
''ДОДОМУ ПОВЕРНИСЬ!”
С Л А В А У К Р А Ї Н І! Г Е Р О Я М С Л А В А!
Нарольський Нікіта. 10 років.>6 грудня 2014 рік.
