Очей твоїх океан темний
Заглиблюватись у хвилі його тепла зволікаю
Душі моєї занедбані, неорані землі просили води і зерна
І зорі, що веде за собою
Не хочу нічого од тебе
Тільки б твого голосу чути
Це ніби голос землі – неосяжний
Це голос туманів
Очей твоїх океан ще немає наді мною влади
Можливо, так і не буде
Тоді ми розіб’ємо цю ланку
До тебе я прагну, неначе гілля, що все пнеться до сонця
Тож веди по стежині до світлого, до первородного
Не благаю ні крихти для себе, тільки голосу твого
Відчути спорідненість – благословення для дітей Бога
Твій голос – туман тихого надвечір’я
Моя колискова
У соннім гіллі, по заблукалих стежках, в дорозі додому
У кожному з нас проростає Любов надміцно і тонко
Звивистими стеблами
Променіє садами сердець
17(11)2014 - 21(01)2015
