Сегодня вечером на последний сеанс
кинотеатра "Днепр"
пришло 27 Василиев,
Степанов, Николаев, Иванов,
а вышло – 27 д'Артаньянов.
Они грозно блестели глазами
и фехтовали шпагами
Прямо у выхода прыгали в сёдла
и мчались куда-то на быстроногих
застоявшихся лошадях.
(Это вам лишь показалось,
что они долго ждали такси!)
Потом они по канату
поднимались на очень высокую
башню старинного замка.
(Это вам лишь показалось,
что они шли по лестнице
нового многоквартирного дома).
А потом они обнимали своих любимых
и крепко их целовали в малиновые уста.
(Это вам лишь показалось,
что они несмело держали девушек за руки).
Над веком двадцатым летела ночь,
и свет летел от далёких звёзд,
погасших ещё в средневековье.
Угасали шпаги и взгляды,
каждый понемногу становился собой.
От неоновых фонарей отвязались белые лошади
и поскакали в прошлое.
(Перевёл с украинского Станислав Бельский)
==============================
Сьогодні ввечері на останній сеанс
у кінотеатр «Дніпро»
прийшло 27 Василів, Степанів, Микол та Іванів,
а вийшло з кіно — 27 д'Артаньянів.
Вони погрозливо виблискували очима
і фехтували шпагами.
Прямо од виходу стрибали в сідла
і мчали кудись на прудконогих застояних конях.
(То вам тільки здалося,
що вони ще довго чекали таксі!)
Потім вони по канату
підіймалися в дуже високу вежу старезного замку.
(То вам тільки здалося,
що вони йшли сходами
нового багатоквартирного будинку).
А потім вони обіймали своїх коханих
і міцно цілували їх у малинові вуста.
(То вам тільки здалося,
що вони несміло тримали дівчаток за руки).
Над століттям двадцятим ніч летіла,
і світло летіло від далеких зірок,
які погасли ще в середньовіччі.
Вгасали шпаги і погляди,
кожен поволі ставав самим собою.
Від неонових ліхтарів відв'язалися білі коні
і поскакали в минуле.
И ничего не надо исправлять.
