«Я не дивуюся ніколи,що ми нічого не умієм
(звичайно,бідні гречкосії),але дивуюся,що ми
Нічого вчитися не хочем,хоч нам наука коле в очі.»
Юрій Федькович
Як світ колись пітьма накрила ,
Так й ходим в темряві сьогодні .
Не раз вже сонце нам світило,
А ми все босі та голодні.
«Чому?- спитаємо у себе ,-
Чи може сили Вищі скажуть?
Що душі наші так убогі,
В пітьмі зростають діти наші?»
Ми все вчимося, та не того,
Науки істину згубили.
Нас вчать усе чужі пороки,
А де ж поділись наші сили.
Невже забули,що чужого
Навчатися у міру треба,
Та не цуратись світла свого,
Що дано нації із неба.
То, може, годі нам чекати,
Чужого «дядю»,що щось вміє,
Та будем розуму шукати,
Щоб не зостатись « гречкосієм».
29.10.14р.
