В чужих квартирах вмикається світло.
В маленьких кухнях закипають чайники.
А я сумної співаю з вітром
Біля під'їзду. Ми з ним розбійники.
І саме та сьогодні наді́б'ється,
І саме там, де ти і не знатимеш.
А самота навкіл крил обів'ється
І саме так. Ти мене не прийматимеш.
Бо ти-не мій. Офіційно затверджено.
Бути німій. І ні слова, ні руху.
Бо так одній. То ж тобою присуджено.
І в такт подій. У твою завірюху.
Хай сніг іде. Не такий вже й холодний він.
Моїх ідей. Стає менше. Здаюся.
І новий день-лиш початок нових війн.
То будь що буде. Вже геть не боюсь я.
Вже гасне світло в чужих квартирах.
І тліють ліжка, і мнуться простині.
А самота в'є гніздо в моїх крилах,
До чергово́го готуючись розтину.
