місце злочину на екрані нагадає
про місце майбутньої страти
і так схоже на сцену із фільму
без головного героя
ти стоїш а потяг віддаляється
від платформи ти залишаєшся
чекати
твій почерк вже став
нерівним чи ні
написати листа
літери приходять
ти бачив їх уві сні
міцно тримаючись за руки
кружляють в танку
кохаються на підлозі
потім з’являються всі інші –
розділові знаки, вигуки, слова
мовчки дивляться на тебе
завіса опускається – глядачі
аплодують а потім нечутно
зникають всі
дивлячись крізь сон
ти зникаєш разом із ними
залишаєш порожню залу
але слово її імені на плечі
поглинає твою тінь
