І вже ніщо не допоможе
Нам врятуватись від журби,
Коли заколять серце гоже,
Тверді трояндові шипи.
Це знак і символ передвістя,
Чекати слід тобі біди.
Впаде з дерев на стежку листя,
І згубить всі твої сліди.
А ти їх так топтав ще змалку,
Без сліз, емоцій, без жури.
Та зараз -не знайти ту палку,
Щоб листя долі розгребти.
Була ж десь тут та стежка клята,
Не раз по ній шпацерував,
Якби не ця земля картата,
Давно б на вірний шлях попав.
Стоїш – загублена дитина,
Збираєш сльози на рукав.
І де ж витає та причина,
Через яку тут заблукав.
Так з нами бавиться кохання,
У лісі нашого життя.
То радість сипле, то страждання,
Сліди були, і вже нема…
сліди були... 
