Спочити осінь сіла під калину,
прибрала коси під пухову шаль,
стягла тумани з неба на долину
і землю зодягає у печаль .
Сопе рілля.
Спрокволу тужить вітер,
і сонний дощ за вікнами бреде.
То сонечко зажурено засвітить,
то блискавиця небо розведе.
І в тиші цій, у сірій акварелі,
маленьку іскру вимолю в надій.
В осінній залишитися пастелі,
не хочеться в зимовий сніговій.
