на долоні впало
зелене сонце
примостило свою шию
груди зрубцьовані світлом
бігало калюжами
цілувало листя
де ж ти змочило
свою маківку?
ноги холодні
грій між легень
тільки закрий рота
мовчи сонце
мовчи про осінь
в якій ти палиш
коси порослі
водяним павутинням
мовчи про папір'яні
тої земляної очі
мовчи про черепашок
які не підскочили
жодного разу
як і ти
не доскочило
до
неба
