Я щаслива ! Я іду по квітах , адже моя стежка ними поросла.
Я терпелива! Хоч буде боліти тернею проколота нога ...
Глянь, та це ж троянди... Пахучі, гарні ,ніжні та колючі...
І може, дивлячись, заглянеш ті рани на ногах – вони мене так мучать...
Проходжу шлях, лишаючи сліди...Мого терпіння ріки там пролиті...
Для чого стільки слів? Ти краще помовчи. Не вчи мене як світ чужий любити...
А я щаслива....я таки щаслива!!!Ти кажеш: \"не можливо\",
- та, все ж, скажу: \"можливо\"!...
Ти кажеш, що кохаєш й не хочеш втратити мене. Дарма...
Ти сипиш сіль на рани, не вбивай – я ж убита прийшла...
Хоч убита, та щаслива. Хоч страждаю – все пройде...
\"За що ж ти світ цей полюбила, коли вбиває він тебе?\"...
За квіти під ногами – іду немов сліпа...
А ти не кидайся словами , бо знову прийде самота....
Smeri4ka
