Божевільно в прохолоду я кинутись хочу,
І летіти, летіти, закриваючи очі.
Під дощем танцювати із квітами в полі,
Незнати кордонів, незнати не волі.
Я хочу у листя зелене убраться,
В краплинах дощу ненаситно купаться.
Я хочу до хмар синьооких злетіти,
Та тіло тримає мов корені віти.
А я б наче птаха в віконце пурхнула,
Усе б облетіла, ніщо б не забула.
Я кожну травинку і квітку вітала б,
У гіллі зеленім з дощем жартувала.
Та вічна робота й задушливі стіни...
Душі знов чекати... чекати на зміни.
І скло наче грати віконні тримають
Лиш погляд й натхненя ті грати минають.
