Віддай мені хоч крихітку тепла!..
Я відігріюсь в нім, та не зомлію
І не згорю, як ніч моя, дотла,
Лиш засвічусь від іскорки надії.
Віддай негоди і похмурі дні…
А ще панянку-ніжність у додачу...
Й прокинешся – як у казковім сні:
Я всім життям своїм тобі віддячу!
Віддай любов, та вірність не поруш!
Тобі змурую я гранітну пристань
І вирощу стокільканадцять руж...
Й відкрию ще в тобі жагучу пристрасть.
Та ряст топтати, мила, не спіши:
Піти у вічність, назавжди́... поспієш.
Віддай кришталі серця і душі!
Віддай любов!.. І ти не пожалієш.
29.06. 2015
який хитренький: все йому віддай, а він взамін - лише обіцянку: "і ти не пожалкуєш"! - та вони все-дно нас хитріші, щось таки дадуть, а потім - не відкупишся, аби пішли!
знаєте, Олексо, що менітут, у степах міркується: ось наледів я тут собі одну - вас у свати прийду кликати, ви - точно вговорите! або ото разом цієї заспіваємо - не встоїть!
бо гарно склалося, в простоті слів - стільки щирості, надії-сподівання, обітниць! мої вітання!
Олекса Удайко відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
І мої теж Вам, Касьяне! Пісеньку заспіваємо під мій акомпанемент! Але в свати я не гожуся, бо шаріюся в присутності гарних жінок, а в присутності степнячок - тим більше!