Настане час і ти відчуєш,
Присутність десь у глибині,
Тієї самої Людини,
Що в`їлась у душі твоїй.
І, начебто, нічого і не сталось,
Життя тече своїм струмком,
Але ця туга всередині зосталась,
У серце врізалась клинком.
І ти не можеш вдіяти нічого,
Лиш здалека на Неї спогляда,
Душа Її дзеркально чиста -
Не хочеться бруднить Її ім`я.
Це еталон тендітної, жіночої краси,
Немов краплина вранішньої роси,
Але краплинку цю ти не зітри,
Навік у себе Її збережи…
