Коли захлинатимешся від потворних бутафорних істин,
коли задихатимешся від надлишку кисню, а житимеш вуглекислим газом,
коли не зможеш ані багато пити, ані трошечки їсти,
бо все матеріальне викликатиме в тебе дику відра́зу.
Коли закинеш на зане́дбану полицю свої думки чи фантазію,
коли виходитимеш з власного дому, як з чужого кладовища, -
вихід є. Щоб жити далі не обов'язково обирати страшну евтана́зію -
варто пошукати способи, аби вийти з такого становища.
Виборюй власну свободу будь чим - головою, колінами.
Кажу ще раз - де б не був : під дощем чи в петлі.
Виходу немає тільки тоді, коли оточений чотирма дерев'яними стінами,
а над тобою - непрони́кний шар сирої землі.
