Вірші,
Завжди були криками моєї душі.
Приходять до мене лиш тоді,
Коли сумно і тяжко мені на душі.
І зараз вони мене непокоять,
Все більше тугу наводять.
Наповняючись моїми сумними думками,
До щастя наближаються ривками.
То буває зближуться з ним на годинку,
Не встигають цінувати миті хвилинку.
Потім зникає все в мить,
Купа мрій в голові шумить.
Поки не родиться щось нове,
Щось для мене неземне.
Думка якась кольорова,
Думка особливо чудова.
Яка з щастям буде зливатися знову,
І ту думку мою кольорову.
Буду я плекати,
Поки не з'являтися знову.
Думка, про яку я буду писати.
