Темніли в очах майже забуті сни
І спалахували ніжностями емоції
Через терени пробились чудові дні
У яких ми одні та тепер як ізгої
Я б напевне віддав усе темній ночі
Бо вона гарно вкрила мене тьмою
Я в пітьмі загубився колись з тобою
Було двоє та тепер ми чужі герої
Так кричали до хрипу один на одного
Я питаю себе щоразу навіщо ?
В мене кожна секунда була для тебе
Цілий світ я тобі та тепер море
Знаєш човен хотів приютити
На одному з островів свободи
Говорити з сонцем про всесвіт наш
Що безмежний та тепер тиша
Ми з тобою неначе миші
З часом стаємо менші
І хочеться більше вечорів
Дивитися на сонце — вічно