Не докорю за втрачені хвилини,
Собі лише - за втрачені роки.
Бо не спинити мені часу плину
Й бажання щастя. І нові віки.
Та моє щастя - тільки дим і попіл,
Споруди дивні та мости в огні,
Що я лишаю від минулих років,
І що будую у часи нові.
Моє життя - то випалене поле,
Моя планета - пустоверті кліть.
Тож або зрештою знайду я волю,
Або ж попрошу в Смерті: "Заберіть!"
