І в один момент мене полонило відчуття ,чимось похоже на ті, коли втратив близьку людину ,і ти все готовий відати все щоб повернути її ,змінити щось,але відчуття повної втрати мене просто зїдало та ламало мою підсвідомість,ломало час,реальність,я завис над собою...
Я не розумів,як так може бути,що ти втративши все що мав і всіх кого любив ,не зумів зрозуміти простоту нашого життя ,ми невічні,вічні тільки наші думки, те що ми зробили і робимо вони і є наша історія , а вона в свою чергу несе те що ми пережили ,значить моя історія колись була моїм майбутнім,тоді я сам собі передбачив, надумав собі майбутнє,тоді я сам собі доля і я сам собі історія...
Якщо я пережив відчуття повної втрати ,втрати самого себе ,значить я на мить помер,і якщо я це все стараюсь зрозуміти ,значить я живу , яке контрасне життя,
немов безмертний ,ми всі розуміємо хто ми і де ми і куда нам ,але все залежить від нашої сили ,наскільки глибоко ми можемо розуміти реальну картинку наших думок ,нашого життя,історії,долі...
