Іду, а з очей градом капають сльози,
Я винна сама, що ж казати тобі.
З тобою готова в тепло і в морози,
З тобою у радості я і в журбі.
А ти не сказав, не схотів поцілунку.
Для тебе обійми не варті гроша.
Бо я щось зробила не того ґатунку,
Бо я щось сказала тобі поспіша.
Чому ти злий? Ні слова й ані духу.,
Чому мовчиш? І знову німота.
А я лиш хочу, щоб мене за руку
Ти ніжно взяв.. так просто.. просто так..
А сльози градом. Хай падуть, безсила.
Не можу я вже спокій зберігать.
Я так тебе люблю, мовчать не сила.
І все що хочу - тільки не мовчать.